Новини

ДО ДНЯ БОРОТЬБИ З ТУБЕРКУЛЬОЗОМ !!!

Глобальний прогрес, якийстосуєтьсявиконанняпрограми«End TB» залежить від позитивних результатів досягнутих у питаннях лікування і профілактики ТІ у країнах з високим тягарем ТБ, до яких належить і Україна.

Україна є однією з десяти країн з найвищим тягарем захворюваності на мультирезистентний ТБ у світі (далі МРТБ).

Незважаючи на наявність значного досвіду у впровадженні найкращих міжнародних підходів і послуг у рамках протидії епідемії ТБ, результати аналізу ситуації свідчать про наявність значних функціональних недоліків у системі надання протитуберкульозної допомоги населенню. 

У контексті досягнення Глобальних цілей, визначених стратегією Всесвітньої організації охорони здоров’я (далі – ВООЗ) «TheEnd TB» щодо ліквідації ТБ до 2035 року в Україні наразі вдалося досягнути відчутного прогресу. Зокрема, з врахуванням динаміки зниження абсолютного числа смертей та захворюваності на ТБ за 2016-2017 роки (таблиця 1) до 2020 року оціночне число випадків смертей від ТБ не перевищить 2 898 випадків, а захворюваність – 56,3 на 100 тис. населення. Тобто, порівняно з 2015 роком, з врахуванням існуючої тенденції у 2020 році вдасться зменшити захворюваність на ТБ принаймні на 20,1%, а абсолютне число смертей від ТБ на 37%. Це означає, що Україна може досягти проміжних результатів Глобальних цілей ВООЗ на 2020 рік. 

Здійснити реформу системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню передбачалось у рамках виконання Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012-2016, затвердженої Законом України від 16.10.2012 №5451-VI. Однак, через відсутність чіткого плану реформування загальної системи охорони здоров’я, збереження попередніх механізмів фінансування, а також через пасивний супротив працівників системи, в тому числі протитуберкульозної служби, реформування не відбулося, а підходи та стереотипи щодо надання протитуберкульозної медичної допомоги населенню продовжують значною мірою базуватися на необхідності ізоляції хворого від суспільства в умовах стаціонару, що в свою чергу також пов’язано із вертикальною відокремленою структурою протитуберкульозної допомоги населенню із недостатньою її інтеграцією в загальну систему медичної допомоги.

 Питання подолання функціональних недоліків у системі протитуберкульозної медичної допомоги населенню було визначено пріоритетним напрямком діяльності Уряду. Зокрема, Концепція Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2018—2021 роки, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 №1011-р, актуалізує увагу на доцільності швидкого реформування підходів до надання протитуберкульозної допомоги населенню в Україні шляхом розвитку системи амбулаторної допомоги хворим на туберкульоз з дотриманням сучасних принципів інфекційного контролю, забезпечення соціального супроводу пацієнтів, впровадження та розширення застосування інноваційних методів діагностики та лікування туберкульозу з урахуванням наявного в країні та передового світового досвіду, принципів доказової медицини за умови зміни моделей фінансування та координації зусиль медичної спільноти і громади з формуванням відповідального ставлення держави та суспільства.

Завданням Стратегії розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню є побудова нової моделі профілактики, раннього виявлення туберкульозу та надання медичної допомоги хворим на ТБ, що орієнтована на людей і спрямована на задоволення їх потреб у послугах охорони здоров'я.

ТБ залишається однією з глобальних проблем охорони здоров’я як в Україні, так і в усьому світі. ТБ є однією із 10 головних причин смерті у світі і головною причиною смерті від одного певного збудника інфекції (більше чим ВІЛ/СНІД).

 За даними національних та міжнародних експертів головними причинами епідемічно напруженої ситуації в Україні, як і в Європі – є низька виявляємість і невідповідне лікування лікарсько – резистентних випадків ТБ.

За розрахунками ВООЗ, у 2017 році захворюваність на ТБ в Україні знаходилась на рівні 84 на 100 тис. населення, проте за даними рутинного епіднагляду - 63,9 на 100 тис. населення.  Отже в Україні в 2017 році було недовиявлено близько 24% випадків ТБ. Ймовірними причинами великого відсотка недовиявлення випадків ТБ може бути недостатній рівень діагностики, обмежений доступ до медичної допомоги певних когорт населення та пізнє звернення за медичною допомогою.

У 2018 році захворюваність на ТБ (нові випадки + рецидиви) становила 62,3 на 100 тис. населення, що на 2,5% нижче рівня 2017р. (63,9 на 100 тис. населення).  Тим не менш, поточна поширеність ТБ в Україні більш, ніж в 2 рази вище цільового показника Партнерства «Стоп ТБ» – 36 випадків на 100 000 населення.

Протягом останніх чотирьох років захворюваність знизилась на 11,6% (з 70,5 у 2015 році до 62,3 на 100 тис. населення у 2018 році), а також відзначено зниження захворюваності приблизно на 4% щорічно у період з 2013 по 2018 рр. (у Європейському регіоні ВООЗ за відповідний період зниження на 5% на рік). 

Для реалізації  стратегії по ліквідації ТБ Україна повинна досягти до 2035 року зменшення показника захворюваності ТБ  на 90% у порівнянні з 2015 роком (з 70,5 до 7,1 на 100 тис. населення).

75 % осіб, які захворіли на ТБ працездатні за віком 18 - 54 років, на вікову групу 25-44 роки припадає 49,7 % хворих.

Ці показники свідчать про високу соціальну значимість захворюваності на ТБ, та економічну збитковість ТБ для держави. Збитки обумовлені не тільки затратами на лікування хворих, але й пов’язані з тим, що значна кількість хворих працездатного віку вилучається з виробничого процесу на довгий час.

Проведений аналіз вікової структури захворюваності на ТБ протягом останніх 5 років, продемонстрував тенденцію до повільного зменшення захворюваності серед вікової групи 25-44 роки, що свідчить про перехід до позитивної динаміки розвитку епідемії ТБ. Ця вікова категорія є основним робочим ресурсом країни та найбільшим платником податків, тож очевидно, що це дає можливість зменшення негативного впливу епідемії ТБ на економічний стан держави. 

 

Протидія туберкульозу (ТБ) не є суто медичною проблемою. Окрім, власне, лікування хворих на ТБ лікарями, суспільству потрібно боротися ще й з міфами, які широко поширені серед людей – що це «довічна» хвороба, що це хвороба ув’язнених та безхатченків, а також що туберкульоз не торкається людей, які ведуть «звичайний» спосіб життя. Насправді, туберкульоз – хвороба, яка:

-          Давно перестала бути ознакою здебільшого «соціально дезадаптованих» та ув’язненихСьогодні на ТБ часто хворіють молоді люди репродуктивного, працездатного віку.Погіршення захисних властивостей організму, несприятливості до хвороб (імунітету) внаслідок довготривалої втоми, стресу, хибного харчування, супутніх хвороб та інших факторів, а також значна поширеність ТБ серед населення призводить до того, що  захворіти можеі студент, і бізнесмен, який  живе в стані безперервного стресу, і дівчата, що «сидить» на модельній дієті. 

-          Виліковується при проходженні повноцінного курсу лікування, але є форми захворювання, що пристосувались до ліків. Хвороба спричинюється збудником, який може ставати несприятливим (резистентним) до дії звичайно рекомендованих ліків. На думку експертів в країні розвивається епідемія «мультирезистентного» туберкульозу: такого, який неможливо вилікувати традиційним набором антимікобактерільних препаратів.

-          За наявного масштабу епідемії ТБ є важливою соціальною проблемою. Йдеться не лише про витрати на лікування величезної кількості людей та зменшення кількості працездатних осіб. Це і втрати для родин хворих, які стають тягарем майже на рік, а то і довше. Це і додаткові витрати для бюджету, з якого відраховуються кошти на соціальну допомогу (у зв’язку з непрацездатністю, інвалідністю).

-          І – основне – є загрозою, боротися з якою необхідно спільно.Неефективна система медичної  допомоги – лише частина проблеми. Для того, щоб переломити ситуацію, необхідно поєднання зусиль усіх – медичних працівників, центральної та місцевої влади, журналістів та редакторів, громадських організацій, підприємців, громад.

Більше того – за даними ВООЗ населення планети у віці від 40 років всі інфіковані мікобактеріями туберкульозу. Тобто, практично в кожному з нас мікобактерії туберкульозу чекають на відповідні умови, щоб розвинутися в активну форму захворювання. Для цього може бути достатнім: значне зниження активності імунітету внаслідок стресу, погане харчування, переохолодження, наявність хронічних захворювань,літній та старечий вік.  Людина, що виділяє збудники ТБ (хворий на відкриту форму захворювання) через повітря (повітряно-крапельним шляхом) розповсюджує мікобактерії, що може привести до нового (повторного) зараження людей, і, при відповідних умовах, до розвитку у них захворювання на ТБ.  Ризикують у першу чергу люди, що перебувають удовготривалому контакті з хворим на відкриту форму ТБ, який виділяє в повітря багато мікобактерій ТБ. При зменшенні чи відсутності виділення мікобактерій ризик зараження та захворювання падає.

-                 Виліковується при проходженні повноцінного курсу лікування, але є форми захворювання, що пристосувались до ліків.На думку експертів ВООЗ на цих теренах розвивається епідемія мультирезистентного туберкульозу: такого, який не піддається звичайному лікуванню.

Туберкульоз – хвороба відома віддавна. Її називали «сухоти», від неї страждали королівські родини та відомі митці (згадайте лише Лесю Українку). Викликають захворювання - мікобактерії туберкульозу,  які можуть жити в різних органах. Найбільшу увагу приділяють туберкульозу легень, оскільки його відкрита форма,при якій мікобактерії виділяються в повітря,  – заразна.

Базові елементи стратегії «Покласти край ТБ» на період 2016-2035 рр.

-          Комплексне лікування та профілактика, орієнтовані на пацієнта.

-          Рішучі політичні заходи та системи підтримки.

-          Інтенсифікація досліджень та інновації

Сучасне лікування туберкульозу спрямоване на пацієнт-орієнтований підхід, що означає надання комплексної допомоги пацієнту з повагою до нього і відповідно до його індивідуальних потреб, вибору та цінностей, а також в активна участь пацієнта як проінформованого партнера у прийнятті рішень щодо діагностики та лікування.

Основні принципи сучасного лікування:

-          Ефективне партнерство

-          Повага до прав пацієнтів

-          Активна участь пацієнта та громади

-          Залучення всіх партнерів

-          Ефективний моніторинг

При пацієнт-орієнтованому підході ефективне контрольоване лікування досягається за рахунок комфортних умов для пацієнта, а перерва в прийомі ПТП сприймається як невдача системи  знайти підхід до пацієнта.

Офіційно рекомендоване лікування – курс протитуберкульозного лікуванняупродовж6 місяців. Це прийом 4 протитуберкульозніпрепарати щодня, стаціонарне перебування в протитуберкульозному диспансері (ізоляція від родини) до припинення виділення мікобактерій хворим(що найменше2місяців інтенсивної фази лікування - першого етапу). Безперервно за інтенсивною фазою обов’язковим є продовження лікування 2-ма протитуберкульозними препаратами ще 4 місяці.

Забезпечення безпосереднього нагляду медичними працівниками можливе за допомогою «Відео-контрольоване лікування (відеоДОТ) може замінити DOT, якщо технологія відео комунікації доступна і може бути належним чином організована і використана постачальниками послуг охорони здоров'я та пацієнтами»

Часто люди після покращення самопочуття, чи виникнення побічних ефектів, через банальну недбалість, вади способу життя, наприклад, пияцтво, необхідність від’їзду у пошуках додаткових заробітків, чи брак знань щодо необхідності повноцінного лікування та наслідків його переривання перестають приймати всі, чи окремі протитуберкульозні препарати і переривають лікування. Так з’являється резистентний, зокрема мультирезистентний туберкульоз. Адже, якщо хворобу не пролікувати до кінця, вона повертається, але вже не реагує на основні препарати, і необхідно застосовувати інші ліки. Лікування мультирезистентного туберкульозу складне та довготривале. Більше того – людина, хвора на мультирезистентний туберкульоз передає іншим саме цей вид збудника, тому в лікарнях таких хворих необхідно ізолювати і від інших пацієнтів.

За наявного масштабу епідемії туберкульоз є важливою соціальною проблемою.

Підготувала: завідувач кафедри фтизіатрії та пульмонології проф. Л.Д. Тодоріко.