Новини

Вас вітає  кафедра фтизіатрії та пульмонології!


 

 


Проект

КОНЦЕПЦІЯ

Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії

захворюванню на туберкульоз на 2017—2021 роки

Визначення проблеми, на розв'язання 
якої спрямована Програма

Питання протидії туберкульозу (далі – ТБ) в Україні є одним з пріоритетних напрямів державної політики у сфері охорони здоров'я і соціального розвитку.  Боротьба з  ТБ є предметом міжнародних зобов'язань України  в частині виконання положень Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами.

Україна є активним членом  Всесвітньої організації охорони здоров'я, яка в 2015 році схвалила нову  глобальну стратегію ВООЗ "Покласти кінець ТБ" та План дій щодо боротьби з ТБ для Європейського регіону ВООЗ на 2016-2020 рр

Ріст захворюваності на ТБ серед нових випадків, що спостерігався в країні з 1998 р., було зупинено у 2004 р., і, починаючи з 2007 р., реєструється її зниження. За даними ВООЗ в Україні розрахункові поширеність і захворюваність на ТБ з 2007 р. мають тренд до зниження щорічно в середньому на 4,4% і 3,3%, відповідно.

За даними ВООЗ в Україні розрахункова захворюваність на ТБ складала у 2014 році 94,0 на 100 тис. населення, проте за даними рутинного епіднагляду захворюваність на ТБ складає – 70,5 на 100 тис. населення. Таким чином в Україні щороку своєчасно недовиявляється близько 25,0% випадків захворювання на ТБ, що сприяє подальшому поширенню ТБ серед населення. Розрахункова поширеність ТБ склала 114,0 на 100 тис. населення, проте поточний показник поширеності ТБ становить 90,2 на 100 тис. населення, що у 3 рази перевищує цільові завдання партнерства "Зупинити ТБ".

У 2014 році Україна вперше ввійшла до п'ятірки країн світу з найвищим тягарем мультирезистентного ТБ (далі – МРТБ). Протягом останніх років спостерігається зростання кількості МРТБ з 3482 у 2009 р. до 8430 у 2014 р. Це частково пов'язано з впровадженням сучасних молекулярно-генетичних методів діагностики, та значною мірою обумовлено неналежною організацією лікування хворих на ТБ з переважним лікуванням в умовах стаціонару, що сприяло внутрішньолікарняному інфікуванню хворих на ТБ резистентними до протитуберкульозних препаратів (далі – ПТП) штамами МБТ, дефіцитом у забезпеченні ПТП для хворих на МРТБ/РРТБ, недостатнім безпосереднім контролем за лікуванням, відсутністю системи соціально – психологічної підтримки хворих під час лікування та управління побічними реакціями на ПТП. За результатами першого національного епідеміологічного дослідження щодо хіміорезистентного ТБ в Україні рівень МРТБ серед хворих, яким вперше в житті встановлено діагноз ТБ, складає 22,0 % та 55,6 % – серед хворих з повторними випадками ТБ. Проте, в рамках рутинного епіднагляду рівень МРТБ помітно нижче в порівнянні з результатами аналізу медикаментозної стійкості, що вказує на недостатній рівень доступності для хворих на ТБ сучасних методів діагностики. та потребує забезпечення 100% охоплення діагностикою з допомогою сучасних молекулярно-генетичних методів (складає 76 % від потреби за 6 міс. 2015 року).

Також зростає кількість випадків майже невиліковного ТБ з розширеною резистентністю (далі – РРТБ) до ПТП, їх частка складає 15,35% від загальної кількості хворих на МРТБ у 1 півріччі 2015 року.

Однією з основних причин високого тягаря ТБ/МРТБ в Україні є низька ефективність лікування серед нових випадків і рецидивів в Україні, що складає 71% та є другим найнижчим результатом лікування в Європейському регіоні. Результат успішного лікування МРТБ також є одним з найнижчих в Європейському регіоні та складає 34%. Це обумовлено, насамперед, дефіцитом у забезпечені ПТП для хворих на МРТБ/РРТБ, неналежним рівнем виявлення та лікування побічних реакцій на ПТП, відсутністю системи соціально – психологічної підтримки хворих під час лікування ТБ.

Одночасно з поширенням епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу, спостерігається високий рівень захворюваності на ТБ у поєднанні з ВІЛ-інфекцією, що складає 10,4 на 100 тис. населення у 2014 році при розрахунковому показнику 18 на 100 тис., що свідчить про низький рівень діагностики ТБ у ВІЛ-інфікованих. Відмічається низький рівень охоплення пацієнтів з ко-інфекцією антиретровірусною терапією та профілактичним лікуванням ко-тримоксазолом – 56% та 44% відповідно.

Аналіз соціальної структури вперше виявлених хворих на ТБ у 2014 р. демонструє, що серед пацієнтів, які вперше захворіли на ТБ, близько 70 % становлять представники соціально незахищених верств населення (58,3 % – безробітні особи працездатного віку, 2,4 % – особи без постійного місця проживання; 1,0 % – особи, які повернулись з місць позбавлення волі). Серед уперше зареєстрованих хворих на ТБ 12,1 % склали хворі, які зловживають алкоголем та 7,0 % – споживачі ін'єкційних наркотиків, що свідчить про нагальну потребу подальшого розвитку в країні програм соціальної підтримки пацієнтів за умови активної участі інститутів громадського суспільства.

В умовах соціально-економічної кризи, яка поглиблюється через військовий конфлікт на Сході країни, прогнозується погіршення епідемічної ситуації щодо ТБ, ко-інфекції ТБ/ВІЛ, що потребуватиме проведення додаткових організаційних заходів та фінансових витрат.

Ускладнюється ситуація щодо ТБ із посиленням внутрішніх міграційних процесів населення з Донецької та Луганської областей, в яких до конфлікту було зосереджено близько 15% від усіх хворих на ТБ по країні. Серед загальної кількості хворих на ТБ серед внутрішньо переміщених осіб (далі –ВПО) значна частина переривають лікування (від 5 до 25%). Особливої уваги потребує питання щодо поширення серед ВПО ТБ з МРТБ 35,6%, РР ТБ – 4,9%, ТБ у поєднанні з ВІЛ-інфекцією – 20,7%.

Національні та міжнародні експерти зазначають порівняно низьку ефективність докладених зусиль при значних економічних витратах. Через неефективне використання значні державні асигнування на протидію ТБ виявляються недостатніми для забезпечення належних умов перебування в протитуберкульозних закладах та вимог ІК.

Наявна система надання протитуберкульозної допомоги з надмірною кількістю протитуберкульозних ліжок, орієнтована на концентрацію хворих в умовах стаціонару, не відповідає сучасним міжнародним практикам, є економічно обтяжливою та не дозволяє забезпечити охоплення населення, передусім з уразливих груп, доступними та якісними послугами з профілактики, виявлення, діагностики та лікування ТБ.

Реалізація заходів Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на ТБ (далі – Програма) на 2012-2016 роки в значній мірі залежали від зовнішнього фінансування. Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, ТБ та малярією (далі – Глобальний фонд) забезпечував близько 40% від загального фінансування. Глобальний фонд затвердив нове фінансування на програму ТБ/ВІЛ до 2018 року в межах Нової моделі фінансування; після чого очікується, що уряд України візьме на себе повне фінансування програм ТБ та ВІЛ.

За таких обставин, державна політика протидії ТБ не може бути визнана такою, що забезпечує ефективну відповідь епідемії, а отже вимагає суттєвого перегляду.

Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування 
необхідності її розв'язання програмним методом

Сьогодні проблема ТБ вийшла за рамки суто медичної галузі та набула статусу проблеми загальнодержавного масштабу враховуючи, що ТБ є соціально небезпечною інфекційною хворобою, основними чинниками якого є політичні, соціальні, економічні аспекти, а наслідки несуть в собі загрозу економіці і національній безпеці нашої держави.

Саме це спричинило необхідність впровадження міжгалузевого комплексного підходу до формування та реалізації державної політики у сфері протидії ТБ шляхом об'єднання зусиль державного та неурядового сектору із залученням міжнародної технічної підтримки.

Сприяють поширенню ТБ в Україні низка не вирішених соціально-економічних проблем впродовж тривалого часу та передача туберкульозної інфекції серед окремих верств населення, які належать до групи підвищеного ризику захворювання на ТБ.

Високий рівень захворюваності на ТБ в Україні викликаний наступними причинами політичного та соціально-економічного характеру:

занепад промислового та сільськогосподарського виробництва, соціальна дезадаптованість, бідність (близько 11,2% населення живе на межі бідності), неякісне і незбалансоване харчування та незадовільні життєво-побутові умови значних прошарків населення, масове безробіття та посилення міграційних процесів, як всередині держави у зв'язку із військовими діями на сході країни так і зовні, недостатня ефективність системи соціального захисту та забезпечення, наявність шкідливих виробництв та небезпечних професій, недосконалість системи охорони здоров'я, низький культурний та освітній рівень значних верств населення та ряд інших;

недостатня політична підтримка заходів із подолання епідемії на національному та регіональному рівнях;

недостатня координація заходів для подолання медичних, медико-соціальних, економічних, соціальних, культурних та інших чинників епідемії ТБ, які реалізуються різними органами виконавчої влади.

Високий рівень захворюваності на ТБ та поширення МРТБ спричинений також низкою причин медичного та медико-соціального характеру, серед яких:

нераціональне та недостатньо ефективне використання коштів для фінансування заходів з протидії ТБ, що витрачаються на утримання існуючої мережі протитуберкульозних закладів із надмірною кількістю ліжок, що знаходяться у незадовільному стані (30% будівель відповідають санітарним нормам і правилам, решта потребують значних фінансових витрат на їх реконструкцію, ремонт або нове будівництво) без належного дотримання принципів ІК за ТБ, що сприяє внутрішньолікарняному поширенню хіміорезистентних форм ТБ;

недостатній кадровий потенціал у сфері протидії ТБ та недосконалість системи навчання з питань ТБ;

не в повній мірі впроваджений комплекс заходів із профілактики туберкульозу;

недостатнє та несвоєчасне виявлення хворих на заразні форми туберкульозу через недосконалість системи охорони здоров'я щодо діагностування чутливого ТБ, МРТБ та ко-інфекції ТБ/ВІЛ, неналежне функціонування лабораторної мережі з мікробіологічної діагностики ТБ, обмежений доступ до методів швидкої діагностики МРТБ, низька мотивація населення до своєчасного звернення за медичною допомогою та недостатній доступ до її отримання уразливих до захворювання на ТБ груп населення;

низька ефективність лікування серед вперше виявлених хворих на ТБ з позитивним мазком складає 62%, а серед хворих на МРТБ – 34%, у зв'язку із неякісним проведенням контрольованого лікування (особливо на амбулаторному етапі), відсутністю системи формування прихильності до лікування та високим рівнем стигми, безвідповідальним ставленням хворих до лікування, недостатньою кількістю ПТП 5 групи та відсутнім доступом до нових ПТП;

високий рівень відривів серед хворих на чутливий ТБ від лікування (9,4%) та хіміорезистентний ТБ (14,7%) у зв'язку із обмеженим доступом до соціального супроводу хворих під час лікування, який на сьогодні здійснюється переважно за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги;

недостатній рівень охоплення антиретровірусними препаратами (далі – АРВП), що протягом останніх років незначно збільшився до 56%);

неналежний рівень впровадження в протитуберкульозних та інших закладах охорони здоров'я заходів ІК, спрямованого на запобігання поширенню інфекції: недостатнє виконання адміністративних заходів щодо адекватного розподілу потоків хворих, недостатнє забезпечення сучасними інженерними та індивідуальними засобами, низька поінформованість медичних працівників щодо дотримання вимог ІК;

наявність умов, що призводять до поширення ТБ серед ув'язнених;

низький рівень доступу до паліативної медичної допомоги для хворих на МРТБ і ТБ із розширеною резистентністю до ПТП;

недостатній рівень обізнаності різних верств населення з питань, пов'язаних з профілактикою та протидією захворюванню на ТБ, висока стигматизація суспільства та медичної галузі щодо ТБ.

За результатами виконання Програми у 2012-2016 роках рівень
захворюваності на ТБ серед населення знизився на 9%, рівень поширеності всіх форм активного ТБ у поєднанні з ВІЛ знизився на 11,6%, а рівень смертності від ТБ – на 19 %. Набувають надзвичайної актуальності проблеми поширення МРТБ.

Розв'язання зазначених проблем можливе шляхом розроблення, затвердження та виконання Програми на 2017—2021 роки за умови її 100% фінансування.

Мета Програми

Метою Програми  є  подальше поліпшення епідемічної ситуації з ТБ за рахунок стабілізації  рівня  захворюваності, зменшення рівня смертності та підвищення ефективності лікування хворих на чутливий ТБ, хіміорезистентний ТБ, ко-інфекцію  ТБ/ВІЛ  шляхом  реалізації  державної політики,   що ґрунтується на мультидисциплінарних пацієнт-орієнтованих, економічно ефективних принципах забезпечення загального  та рівного доступу населення  до  якісних  послуг  з  профілактики, діагностики й лікування ТБ, що спрямовано на ефективне використання наявних ресурсів.

Мета Програми відповідає баченню глобальної  стратегії ВООЗ   щодо ліківдації ТБ:

- до 2035 року: на 95% зменшити смертність від ТБ в порівнянні з 2015 роком, досягти рівня захворюваності менше 10 на 100 тисяч та нульовим рівнем страждань від ТБ;

- до 2050 року: з нульовим рівнем смертності від ТБ, нульовим рівнем захворюваності на ТБ та нульовим рівнем страждань від ТБ.  Кінцева ціль  глобальної стратегії є  зупинити глобальну епідемію ТБ та домогтися, щоб жодна із сімей хворих на ТБ не зазнавала катастрофічних витрат, пов'язаних з цією хворобою.

 

Визначення оптимального варіанта розв'язання проблеми 
на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

На сьогодні існує кілька варіантів розв'язання проблеми:

Перший варіант -  передбачає продовження застосування комплексного підходу до протидії ТБ з розвитком системи фтизіатричної допомоги, який є основою Загальнодержавної програми протидії  захворюванню  на ТБ у 2012-2016 роках,   що дасть змогу без формування нових елементів системи досягти  розв'язання проблеми.

Другий, оптимальний варіант, передбачає швидке реформування підходів до надання протитуберкульозної допомоги населенню в Україні шляхом розвитку системи амбулаторної допомоги хворим на ТБ з дотриманням сучасних принципів ІК, забезпечення соціального супроводу пацієнтів, впровадження та розширення застосування інноваційних методів діагностики та лікування ТБ, з урахуванням наявного в країні та передового світового досвіду, принципів доказової медицини за умови зміни моделей фінансування та координації зусиль медичної спільноти і громади з формуванням відповідального відношення держави та суспільства.

Впровадження другого варіанту передбачає адаптацію Плану боротьби з ТБ для країн Європейського регіону на 2016-2020 роки, який розроблений на основі глобальної стратегії ВООЗ "Покласти кінець ТБ" та узгоджується з європейською політикою охорони здоров'я "Здоров'я 2020", рекомендацій місій з оцінки впровадження заходів протидії ТБ в Україні за 2012 – 2014 роки.

Можливими ризиками, негативними наслідками та потенційними складнощами, що можуть виникнути під час розв'язання визначених завдань, є:

відсутність інноваційних моделей фінансування та використання наявних коштів з фокусом на розбудові системи надання амбулаторної допомоги хворим на ТБ;

здійснення фінансування заходів Програми не в повному обсязі та без урахування інфляції;

опір впровадженню реформ з боку представників органів місцевого самоврядування, протитуберкульозної служби, пацієнтів, хворих на ТБ;

опір працівників закладів первинної медико-санітарної допомоги, що виникає через відсутність механізму мотиваційної оплати праці відповідно до її ефективності та отриманих результатів;

неефективне використання кадрових ресурсів та неналежна система їх підготовки;

нестача ресурсів для здійснення належної інформаційно-просвітницької роботи з питань реформування підходів до надання протитуберкульозної медичної допомоги населенню (інформування, навчання, роз'яснення як для медичних працівників, так і для широких верств населення та пацієнтів).

Шляхи та способи розв'язання проблеми,
строк виконання Програми

З метою розв'язання проблеми необхідно реалізувати наступні стратегічні напрямки подолання ТБ:

– Впровадження заходів, спрямованих на подолання ТБ шляхом зміцення системи охорони здоров'я щодо профілактики, контролю та лікування ТБ і хіміорезистентного ТБ.

– Зміцнення міжсекторального та міжвідомчого співробітництва з метою вжиття заходів щодо покращення виявлення та усунення детермінант і факторів підвищеного ризику захворювання на ТБ.

– Координація зусиль національних, регіональних та міжнародних партнерів, в тому числі за участю організацій громадянського суспільства та представників громад.

– Розвиток співробітництва з метою розробки та впровадження нових

діагностичних інструментів, лікарських засобів, вакцин та інших лікувальних і профілактичних заходів.

– Забезпечення раціонального та ефективного використання наявних ресурсів та мобілізація додаткових ресурсів для забезпечення стійкої реалізації заходів.

– Сприяння дотриманню принципів етики, прав людини і рівності щодо хворих на ТБ шляхом інтеграції в усі зазначені напрямки.

Розв'язання проблем здійснюється шляхом виконання таких завдань та заходів:

І. Комплексне та орієнтоване на пацієнта лікування та профілактика ТБ

1. Систематичний скринінг груп високого ризику щодо захворювання на ТБ:

1) Здійснення систематичного скринінгу, що включає активне виявлення випадків ТБ, МРТБ та відстеження осіб, які знаходяться в контакті з хворими на ТБ, в тому числі серед груп високого ризику захворювання на ТБ із залученням неурядового сектору;

2) Диференційоване формування груп підвищеного ризику захворювання на ТБ для активного виявлення ТБ в залежності від регіональних особливостей (соціальних, епідеміологічних, ТБ/ВІЛ) та забезпечення їх повного охоплення діагностикою ТБ із залученням організацій громадянського суспільства.

2. Рання діагностика усіх форм ТБ та всеохоплюючий доступ до тестування на чутливість до ліків, в тому числі шляхом використання швидких тестів:

1) Зміцнення лабораторної мережі з мікробіологічної діагностики ТБ для якісної діагностики всіх форм ТБ;

2) Забезпечення 100% доступу до безперервної діагностики ТБ шляхом закупівлі витратних матеріалів, в тому числі для молекулярно-генетичних методів за рахунок коштів державного бюджету та донорів;

3) Забезпечення тестуванням на медикаментозну чутливість (далі – ТМЧ) до ПТП 100% хворих на легеневий ТБ;

4) Впровадження системи управління якістю виконання лабораторних досліджень з мікробіологічної діагностики ТБ.

3. Всеохоплюючий доступ до якісного лікування та всього комплексу послуг для всіх хворих на ТБ, включаючи його хіміорезистентні форми, а також надання підтримки пацієнтам з метою формування прихильності до лікування:

1) Забезпечення 100% доступу до лікування всіх хворих на ТБ шляхом впровадження пацієнт-орієнтованого підходу, включаючи дітей та важкодоступні верстви населення, впровадження короткострокових режимів лікування та нових препаратів відповідно до рекомендацій ВООЗ;

2) Удосконалення системи надання медичної допомоги хворим на ТБ шляхом впровадження моделей лікування з акцентом на амбулаторне лікування;

3) Зміцнення моделі комплексного надання інтегрованих послуг хворим на туберкульоз, включаючи ПМСД, а також профілактику та лікування ТБ із залученням громад шляхом широкого застосування сучасних інформаційних та комунікаційних технологій;

4) Забезпечення соціальної підтримки пацієнтів на ТБ, МРТБ, орієнтованої на потреби пацієнта та членів їх родин, з метою забезпечення прихильності до лікування та завершення повного курсу із залученням громадянського суспільства;

5) Забезпечення безперервності надання послуг ВПО, мігрантам, особам без громадянства шляхом впровадження механізму транскордонного контролю;

6) Зміцнення співпраці між цивільним та пенітенціарним сектором з метою забезпечення безперервності лікування пацієнтів, які переводяться з пенітенціарних закладів до закладів цивільного сектору та навпаки;

7)  Забезпечення надання паліативної допомоги хворим на ТБ відповідно до міжнародних рекомендацій.

4. Спільні заходи боротьби з ко-інфекцією ТБ/ВІЛ та ведення поєднаних патологій

1) Забезпечення ефективної діяльності координаційних механізмів на національному та регіональному рівнях для сприяння наданню комплексних послуг хворим на ко-інфекцію та поєднані патологій, що найчастіше зустрічаються та асоціюються з ТБ (цукровий діабет, вживання та зловживання психотропними речовинами, порушення імунної системи та інше);

2) Забезпечення 100% доступу до консультування та тестування на ВІЛ;

3) Забезпечення двічі на рік скринінгу в людей, які живуть з ВІЛ, на латентний та активний ТБ і проведення профілактичного лікування за наявності відповідних показів;

4) Забезпечення 100% доступу хворих на ТБ/ВІЛ до раннього та контрольованого лікування АРВП та профілактичного лікування котримоксазолом.

5. Лікування латентної туберкульозної інфекції та профілактичне лікування осіб із груп високого ризику, а також проведення вакцинації проти ТБ:

– Адаптація національних протоколів щодо діагностики та лікування латентної туберкульозної інфекції у представників груп високого ризику на туберкульоз, відповідно до рекомендацій ВООЗ;

– Забезпечення вакцинацією БЦЖ новонароджених та припинення ревакцинації БЦЖ, відповідно до рекомендацій ВООЗ;

– Забезпечення отримання профілактичної протитуберкульозної терапії особам, які отримують послуги по зниженню шкоди від зловживання психотропними речовинами.

ІІ. Рішучі політичні заходи та системи підтримки

– Політична відданість

– Забезпечення ефективної міжгалузевої взаємодії та координації заходів протидії ТБ на центральному та регіональних рівнях із застосуванням підходів управління, орієнтованих на результат;

– Забезпечення асигнувань заходів з протидії ТБ в повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету та залучення донорських коштів відповідно до потреб та їх раціональне використання

– Всебічне охоплення високоякісними безкоштовними послугами охорони здоров'я щодо профілактики, діагностики, лікування та соціального супроводу для загального населення та пацієнтів, хворих на ТБ, з дотриманням принципів соціальної справедливості

2. Удосконалення системи охорони здоров'я в галузі протидії захворюванню на ТБ, у тому числі хіміорезистентний

– Раціональне управління необхідними ресурсами для забезпечення ефективного всебічного доступу до послуг охорони здоров'я;

– Впровадження узгоджених механізмів фінансування заходів Програми з урахуванням оцінки економічної ефективності та результативності заходів;

– Розробка та реалізація Національного плану з реорганізації мережі протитуберкульозних закладів на основі рекомендованих стандартів і критеріїв для планування і прогнозування кількості протитуберкульозних ліжок, чітко затверджених критеріїв госпіталізації та виписки;

– Проведення оптимізації ліжкового фонду протитуберкульозних закладів та приведення у відповідність до вимог ІК з перерозподілом ресурсів, зокрема для надання соціальної підтримки хворих на етапах амбулаторного лікування, стимулювання медичного персоналу та забезпечення заходів ІК за ТБ тощо.

– Перегляд та впровадження стратегічного плану розвитку кадрових ресурсів на підставі рекомендацій ВООЗ;

– Організація безперервного навчання працівників системи охорони здоров'я всіх рівнів щодо надання мультидисциплінарних пацієнт-орієнтованих медичних послуг з питань виявлення, діагностики та лікування випадків МРТБ та РРТБ, моніторингу та оцінки, ІК тощо.

3. Епіднагляд та управління даними

– Розбудова єдиної системи моніторингу та оцінки ефективності заходів, спрямованих на протидію ТБ (далі – МіО) з метою удосконалення процесу стратегічного планування, виконання державної та регіональних програм протидії ТБ, благодійних програм, проектів міжнародної технічної допомоги;

– Забезпечення удосконалення обліко-звітної документації та належного функціонування електронної бази даних ТБ (далі – Реєстр) незалежно від форм власності та підпорядкування, використання даних Реєстру при формуванні оперативної інформації щодо ТБ та епідеміологічних показників;

– Розробка мінімального переліку змінних показників соціальних детермінант;

– Забезпечення взаємного обміну інформації між різними джерелами даних, що використовуються для епіднагляду за ТБ.

4. Безперервне постачання якісних ліків та їх раціональне використання

– Адаптація чинної нормативної бази до вимог кращих світових практик щодо використання ПТП гарантованої якості із впровадженням нової методики розрахунку потреби в ПТП, що базується на міжнародних підходах:

– Безперебійне забезпечення закладів охорони здоров'я, що здійснюють лікування хворих на туберкульоз у стаціонарних та амбулаторних умовах, протитуберкульозними лікарськими засобами, зокрема із широким застосуванням препаратів із фіксованими дозами, в тому числі дитячих лікарських форм;

– Аналіз прогалин фармзаконодавства та нормативних документів, їх оновлення, прегляд та удосконалення;

– Посилення контролю за припиненням практики безрецептурного продажу ПТП;

– Удосконалення фармаконагляду та контролю за побічними реакціями на основі наявних в Україні інструментів, технічних та кадрових ресурсів.

5. ІК з ТБ

1) Запровадження сучасних заходів з ІК за ТБ, спрямованих на запобігання поширенню захворювання на туберкульоз у закладах охорони здоров'я, місцях довгострокового перебування осіб і проживання хворих на туберкульоз та зміцнення матеріально-технічної бази протитуберкульозних закладів після проведення їх оптимізації.

6. Залучення громадянського суспільства в сфері протидії ТБ

– Залучення організацій громадянського суспільства до активної участі у протидії туберкульозу, в тому числі до виконання державного соціального замовлення забезпечення захисту населення з обмеженим доступом до медичної допомоги, підвищення рівня громадської обізнаності, розв'язання проблеми, пов'язаної з негативним ставленням суспільства до хворих на туберкульоз і ВІЛ-інфікованих осіб та їх дискримінації у системі охорони здоров'я;

– Розробка та впровадження стратегії адвокаційної, комунікаційної роботи та соціальної мобілізації,

– Сприяння створенню об'єднань осіб, які постраждали від ТБ та залучення їх до діяльності у сфері протидії ТБ;

– Соціальний захист, скорочення масштабів бідності

– Розробка та впровадження ефективних механізмів соціального захисту хворих на ТБ та забезпечення фінансування заходів;

– Захист прав пацієнтів на основі чинного законодавства та Хартії прав пацієнтів.

– Сприяння наданню транскордонної допомоги мігрантам.

ІІІ. Активізація досліджень та інноваційної діяльності

– Забезпечення стандартизації виконання операційних досліджень в Україні та використання їх результатів з метою формування політики та у внесення змін до нормативно-правових актів.

– Проведення аналізу ефективності виконання проектів та програм технічної допомоги, в тому числі шляхом проведення прозорих операційних досліджень;

– Забезпечення координації при плануванні, виконанні наукових, у тому числі операційних досліджень, в Україні та забезпечення практичного використання отриманої наукової продукції.

– Розробка та впровадження інноваційних методів діагностики та лікування випадків ТБ.

Очікувані результати виконання Програми,  
визначення її ефективності

Виконання Програми дасть змогу досягти цілей Плану дій по боротьбі з туберкульозом для Європейського регіону ВООЗ на 2016-2020 роки, сприяючи тим самим досягненню мети глобальної стратегії "Покласти кінець ТБ" – зупинити епідемію ТБ.

Цільові показники:


Назва показника (індикатора)

Базове значення

Цільові значення
20172018201920202021
Захворюваність на ТБ (на 100 тис.нас.)70,5 (2014г)73,0 
(2016г)
75,0 
(2017г)
75,0 
(2018г)
73,0 (2019г)70,0 (2020г)
Смертність від ТБ (на 100 тис.нас.)12,2 (2014г)11,0 (2016г)10,0 (2017г)9,5 (2018г)9,0 (2019г)8,5 (2020г)
Ефективність лікування серед хворих на МРТБ (%)34,0 (2012г)45,0 (2014г)55,0 (2015г)65,0 (2016г)70,0 (2017г)75,0 (2018г)

Виконання Програми також дасть змогу:

– зменшити кількість хворих серед повторних випадків лікування;

– покращити ефективність лікування хворих на ТБ, МРТБ;

– збільшити доступ виявлених хворих на ТБ до проведення тестування чутливості до ПТП;

– збільшити доступ до лікування хворих на МРТБ/РРТБ.

Оцінка фінансових, матеріально-технічних,  
трудових ресурсів, необхідних для виконання Програми.

Фінансування Програми здійснюватиметься в межах видатків, що передбачені у державному бюджеті головним розпорядникам бюджетних коштів, відповідальним за її виконання, та за рахунок коштів бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

Необхідний обсяг фінансування Програми, зокрема з державного
бюджету, визначається щороку з урахуванням конкретних завдань та інфляційних процесів та наявних коштів.

ĉ
Кафедра фтизіатрії та пульмонології (Підрозділ БДМУ, Чернівці),
23 вер. 2014 р., 22:41
ć
Гомон Ольга (навчальний відділ) (БДМУ, Чернівці),
14 жовт. 2013 р., 05:57
ĉ
Кафедра фтизіатрії та пульмонології (Підрозділ БДМУ, Чернівці),
29 серп. 2014 р., 01:54
ć
Гомон Ольга (навчальний відділ) (БДМУ, Чернівці),
14 жовт. 2013 р., 05:57